ADV

https://www.metallmeb.ru армейская мебель по 120 приказу.
 

СООБЩЕСТВО

СПИСОК АВТОРОВ

Борис Херсонский

СТАЛІНА НЕ БУЛО

21-01-2018





***
Сталіна не було. А Ленін? Він був, чи ні?
Щось таке було, чи то здається мені?
Щось схоже на дідька, лисий, з бородкою. Так?
Вірним шляхом, йдеш, товаришу! Прямуй у пекло, мудак!
Щось таке було - вершники у полях
йшли брат на брата. Рубали голови. Шлях
у пекло широкий, чуєш скрипіння щелеп?
Рота роззявило - він широкий, як наш, український степ.
Він реве та стогне, як той Тарасів Дніпро.
У кремлі засідає скажене політбюро.
Ні, Леніна теж не було. Були морок та маячня.
Революції не було. Натовпи йшли навмання.
Вмирали з голоду. Сиділи у бліндажах.
У шлунку гра порожнеча. У грудях - жах.
Чи щось таке трапилось? Ох, дитинко, не вір тому!
Не читай підручник історії. Цур йому, пек йому!
Серп з молотом не зустрічалися. Й зірка на п"ять кутів
не існувала. Тебе хтось налякати хотів.
Засинай, дитико, спи спокійно, чи на стелю дивись.
Не думай про те, мій любий, що трапилось тут колись.

***
Коли завірюха надії розвіє,
й сніг заліпить віконне скло,
коли навіть молитва не діє,
прийди до мене, Мати Маріє,
скажи мені: Сталіна не було!

Коли я найти допомогу не вмію,
й перемагає у світі зло,
я благаю Мати Марію:
скажи мені - Сталіна не було.

Скажи: не було ні катівень в підвалах,
ні нічних воронків.
Скажи: ніхто не лежав на нарах,
не бачив страшених снів.
Скажи: не везли з Карпат до Сибіру
у зіслання наших братів,
скажи: нікого не вбили за віру,
бо не було катів.

Скажи мі, Маріє, скажи мені, мати,
що жили усі як завжди.
Скажи, що ніхто не потрапив за грати
через неправі суди.
А якщо не хочеш мені це сказати,
для чого прийшла сюди?

Коли нема від чого зрадіти,
що нам Твоє сердце дало?
Ти наша Мати, ми - Твої Діти,
дай мені хоть на мить уявити,
що Сталіна не було
Від "колись" колись-кова, що мати співа тобі.
Ще знайдеться щось, що покине тебе у журбі.
Хоч дивись на календар крізь збільшувальне скло -
не побачиш нічого, бо Сталіна - не було.

***
Сталіна не було. Була порожнеча,
якої природа жахається, як думали давні греки.
Бо простір - в"язниця, і неможлива втеча.
Бо час - як потік, й епохи течуть, як ріки.

Була імла. Було чекання аресту.
Потім - чекання суду. Потім - чекання страти.
Дерева падали під пилами зелентресту.
Стояла на пагорбі величезна вітчизна-мати.

Війни не було. Були загиблих мільони.
Були могили с червоними зірками на обелісках.
Не було військових. були чоботи та погони.
Були вітання з річницею смерті від близьких.

Не було комунистів. Були комунальні квартири.
Не було доносів. Були сусіди, що іх писали.
Не було портретів. Були вікна сатири.
Не було Ісуса, бо в церквах були спортзали.

Не було небуття. Був космос та штучний супутник.
Свят не було. Люди йшли кудись з червоними прапорами .
Замість Трійці святої у школі вчили трикутник.
Не було перемог. Були тріумфальні брами.

.


* * *
Сталіна не було. Була комп’ютерна зла програма.
Освенцима не було. Був комплект смугастих піжам.
Будь-який портрет володаря – позолочена рама,
наповнена фантазіями і страхами городян.

Будь-яка війна поміщається на площині телеекрану.
У жилах героїв тече червоний томатний сік.
В’язниць не було. Охоронцям виносили догану –
з дитячого пістолета стріляли у скроню – клік!.

Самогубства не було. Лише клацання тихе пістона.
Усі міста – декорації. Де ж актори? Де глядачі?
Не буває тиші. Буває відсутність плачу і стогону.
Світ впав під машину часу. Заборонений він. Мовчи!

***
Що було нещодавно? Сталіна не було.
Й Леніна не було. Минуле прозоре, як скло.
Але не побачиш нічого, як не дивись у вікно,
Вікно - не пляшка, і де ж у просторі дно?

Де ти, штучний спутниче, не памятаю рис
твого обличчя, лиш гавкіт собаки сумний.
Й чому я ношу слов'янське ім'я Борис,
а не юдейске Берка? Хто я взагалі такий?

І народився я не в Одесі, а в Чернівцях,
і як цю провину вибачить мені городянин?
Минулий рік - що в домовину цвях.
Треба їхати звідсі, не чекаючи дня уродин.

***

Сталіна не було - була лише чорна пляма,
була лише казка, якою дитину жахала мама.
Дитина плакала, плакала та тремтіла,
судома пробігала вздовж дитячого тіла.

Мати казала: заспокійся, синочку,
вирубалася та врубала радіоточку,
й діктор співав дитині нову сумну колискову,
замовкав на хвилинку та співав колискову знову:

"Сталіна вже немає, бо його й не було ніколи,
спи, дитинко, куплю тобі пляшечку кока-коли,
корисної кока-коли, без цукру та кокаїну,
не думай, дитинко, про Сталіна, думай про Україну.

Бо Украіна жива, хоч без Криму та без Донбасу,
хоч дбати про бідних дітей уряд не має часу,
а Сталіна не було, були лише люлька та вуса,
забувай його, краще пам'ятай про Ісуса".

***
Сталіна не було - було неприховане зло.
Неприховане зло було. А Сталіна - не було.
Даремно військовий мундир у шапі висів.
Даремно висів - ніхто його не носив.
Ніхто не носив, ніхто не одягав.
Люди жили гарно, разом ловили гав.
Самі ловили гав, ніхто ім не допомогав.
З прапорами й портретами до мавзолея - дарма.
Бо людини, що на портреті, не було і нема.
Сталина не було - ні в Москві, ні в Кремлі,
не було його ні на небі, ні на землі,
ні на небі, ні на землі - не було його взагалі.
Ніхто не бачив його ні взимку, ні навесні,
ні у солодких мріях, ні у жахливім сні.
Сталіна не було. Була ніч та зорі ясні.
Й янгол Божий наді мною простяг крило
й відкрив мене мудрість - Сталіна не було.
blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah





πτ 18+
(ↄ) 1999–2024 Полутона

Поддержать проект
Юmoney