СООБЩЕСТВО
СПИСОК АВТОРОВБорис Херсонский
ЗIPКА РIЗДВА
18-12-2016
***
У яку би прірву не падали зимні дні,
яка би доля нас не чекала на дні,
як би з ніг не збивалися люди від біганини
по магазинах, як би не сяяли святковi вітрини,
як би не переморгувались кольорові вогні,
тиждень пройде - і на рік згаснуть вони,
але поки що ніхто не хоче про це і чути,
треба щось докупити, треба ялинку здобути,
накрити на стіл, нарізати ковбаси,
а злидні й хвороби - Господь збережи і. спаси!
Ніби ніхто не лежить, не стогне у Вечр Святий,
на скорботному ложі у палатi напiвпустій,
не везе страждальців швидка допомога
до лікарні, не лежить на на кушетці небога,
i доктор, прикладаючи то до грудей, то до спини
стетоскоп, не думає: Господи! Чи є милосердя чи нi?
Хтось хворіє, а дістається мені.
Наче всі товпляться біля входу в універсам,
як ніби янголи, які звикли до небес, скучили там,
та несуть один одному земні дари в паперових
кульках і згортках, ніби Народжений сам
себе вітає з Різдвом, і в п"ятиповерхових
бетонних покоях немає місця скаргам, болю й сльозам.
***
Йшли царі в Віфлеєм. Хтось інший у той самий час
йшов звідти і думав - я був тут в останній раз!
Дріб'язкове огидне містечко, у кожного - свiй порок,
а ще кажуть, що про нього прорік великий пророк!
Всі будинки зачинені, кожен собі на умі, обличчя криві
грошову свічку шкодують, рахують копійку у темряві.
Дружини сварливі, чоловіки лежать тюхтієм, У сні
перетворишся на дурня, так здається менi!
А ці, навіщо сюди iдуть, в коронах й шовках?
Йшли царі у Вифлеєм, в небі сяяла Зірка, вказуючи шлях.
**
Грудень рухається до Різдва. Привітання давно
отримані і відправлені. Казками повне кіно.
Чайковський і Гендель царюють. "Щедрик" набрид мені.
З туги випадаємо в свято, з свята - в думи сумні.
Дні темні на кожен рік, що в небуття іде.
Рятує вино. П"янюга хитається, не впаде.
Ніхто не загрожує, а все ж людина тремтить.
Все дорожчає, щоб подешевшати вмить..
Те ж стосовно людей, час сплатити борги,
руйнуються знаки пошани. Озираючись навкруги.
бачиш вимучені усмішки.чуєш веселий спів,,
потім нічого не бачиш, але чуєш: "корпоратив,
точно поки що не знаю, якийсь там ресторан".
Ялинки на кожному розі. Лускунчик - на весь екран.
Щедрик дзижчить, Тане вогкий сніг..
Радуйся, Іроде! Схоже, ти переміг.
***
чародії астрономи в золотих коронах
на конях слонах верблюдах скриньки на спинах
мамки з дитятками на масивних тронах
пастушки з ягнятками рядком на колінах
а на небі зірочка подарунок Сину
вісім трикутників а бiльше й не треба
в жупанах дивчина з парубком стоять біля тину
всі під Богом ходимо просто неба
під небесною. любов'ю з притопом- прихлопом
під хаосом темним що станеться з нами
що робити нам царi з вашим телескопом
з колишніми конячками верблюдами слонами
з нашими колядками щедрівками гармошкою
скрипкою писклявою ялинкою лiсною
дівчина два вушка та з однією сережкою
а друга впала в сніг знайдеться весною
***
Стоять перед Іродом астрономи, царі-чародії,
бо все відбувається так, як пророки пророкували .
Запитують - а де народжений Цар Юдеї?
Бо, ось, ми бачили зірку Його на Сході та й помандрували.
І зірка вела нас, і в дорозі повчала вклонитися цьому Малятку
і прийшли ми до Єрусалиму й прохали, щоб пропустили до пана,
а потім зірка привела нас в твій палац для початку -
але в палаці ми бачимо не царя, а вбивцю- тирана.
Ми читаємо чорні думки під золотою короною,
ми бачимо серце прогниле і прокажену совість,
у цій чорній зграї Немовля буде білим янголом чи вороною,
у кожному випадку - це невесела повість.
Цей світ загруз в злодіяння - та в прірву впав наймовірну
Він і під Сонцем Правди живе, як у пеклі шаленiм - .
А ми Немовляті несемо золото, ладан і смирну,
бо Він царювати буде, помре, та буде Богом Хваленим .
Трьом царям-звіздарям Ірод каже: Так розшукайте
це Немовлятко, розшукайте у що б не стало!
Вас пригостять обідом, i в дорогу скорiйш вирушайте!
Я і сам поклонюся Немовляті - ох, нікому не здасться мало.
Тому що мені не шкода ані Бога, ані тварини,
бо жах в очах матерiв і шаленого відчаю крики,
і брязкіт мечів, і плач Рахілі, бо нема вже в неї дитини -
це приємна музика у волохатих вухах владики.
***
Зірка - сяй, завірюха - мети!
примерзни, рукав, до руки!
Пологи в дорозі - серед скукоти,
де насіння з дiвками лущать парубки,
у містечку, де дихають важко скоти,
де у вiкнах останнi згасли вогнi.
Низькi гори лежать вдалині.
В готелі місць не знайти.
О Боже! Куди доля нас привела,
у мріях то, чи наяву?
Подих різдвяних осла та вола
Немовля зігріває в хліву.
У цілому світі бракує тепла,
щоб тримати життя на плаву.
І хто там юрмиться безліч років
мнучи подібних собі ?
І що за свтло з небесних країв,
коливається з темрявою у боротьбі?
І темрява слабне, i слід її зник,
i ялинка стоiть на горбі.
І ряджених купка йде по селу,
спiвають, бо пили зрання,
І в хаті селяни сідають до столу,
та роки йдуть навмання.
***
У Святвечір вони виповзають з усіх кутів,
придивляються до тих, хто сидить у накритих столів,
дивляться і думають - так, непоганий улов, як диявол хотiв:
стадо грішників - мільярди порожніх голів!
Снігова ніч, дика ніч, снiгова крупа
навіть Місяць крізь рвані хмари,
то вирина, то потопа,
бісам числа немає, безодні, звичайно, дна.
Хвилями ходить темрява, нас накриває вона..
У Святвечір вони виповзають з усіх щілин, мерщiй,
підповзають до столу, просять: господар, налий!
Не жалієш нас, так хоч себе пожалій,
тому що Христос вже пішов, се гряде Водолій.
Хто такий Водолій?- запитує господар,
наливаючи в склянку первак.
Вишиванка-сорочка, чорний жупан, хоч куди козак!
Ясна річ - не знає астрологію стариган.
Та й навіщо йому? Вип'є - і сам собі пан.
Зимова ніч, дика ніч, безодня пуста,
ходить гармонь по селу, славить Христа.
Загорнута у фольгу, зірка з жердини сяє,
дика нiч.навгруги
Ніч мине, і все повернеться у свої береги.
Сонце Правди сяє, святкуючи сонцеворот.
Господар з церкви йде, вискаливши чорний беззубий рот.
Потойбічний товариш чекає на нйого біля воріт.
як глянеш - так жах бере....
Демон чи янгол? А хто його розбере!
***
Ой, трикутник в небi сяє вигляда з-за хмар.
Що трикутник означає, кожен зна школяр.
Це святий Господь. це - Трійця, зіронька свята!
Ходить вуйко по провулку - пика iще та!.
У нього в кишені пляшка в нiй первак мiцненький.
Вздовж протоптаної стежки сніг лежить бiленький
Ходить ряджений у кожусі, рве колядка душу.
Спи, моє Немовлятко дивне, твій сон - не порушу.
Ходить ряджений в кожусі ще й зірка з фанери,
а за ним в короні - Ірод й потвори- химери .
А за ними пастушки і овечки скопом,
три царі, всi на верблюдах, кожен з телескопом.
Тут тобі і вовк з ведмедем, тут - зайчик з лисою
тут тобі - єврей з козою, тут і смерть з косою.
Тут тобі і кавалери, царські солдати.
Тут і півчі з колядкою від хати - до хати.
Вдома господар-хазяїн? Знаємо, що вдома!
В нього вже - гіпертонія, цукор, глаукома,
та куди він з дому вийде зі своїм протезом?
Що ж сидiти наодинцi сумним та тверезим?
Коза вдариться о землю, обернеться бісом,
і кривий щербатий місяць встане понад лісом.
Ходить хлопчик з медяником, лунає колядка,
а на річці-Йордані крижа бiла, гладка.
Шлях вд Рiздва до Розп"яття занадто короткий
Спи, моє Немовлятко дивне, засинай, солодке!
Добрий вечір! Добрий вечір! Добрий всiм i всюди.
Шкода, що цей світ - не вічний, добрий,вечiр, люди!
***
Радіє Господній пророк Ісайя, страх як радіє
ходить по краю хмари, зупинитись не вміє
"Яко отроча народилось нам, син явився нам".
Замовкає та озирається, а чому - не знає сам.
Ангели волають: "Різдво Твоє, Христе Боже!"
то на Брейгеля, то на Ван Ейка схоже.
Усюди мороз, на вулиці і по шкірі, авжеж,
все як і раніше, всюди одне й те ж,
Марія - тонка, прозора, товстий Ірод - ковтає вино.
Шкода, нема маляра - перенести на полотно.
Спів на хорах і на криласі. Дзвін - з усіх дзвіниць.
Хтось помер, а хтось небезпечно хворий, хтось не розумiє нiць.
Хтось перед смертю каявся, а хтось лише потів.
Хтось когось підірвав. А хтось-тільки хотів.
Дивно що Град Господній не спорожнів!
Хтось ридає в розпачі. Хтось вигукує в гніві.
А Ісайя радіє, бо Син народився - Діва
прийшла до Віфлеєму, і народила синочка,
а подруги їй говорили, що буде дочка.
ось вийде заміж, онуків тобі принесе,
всіх порадує, нікого вже не спасе.
А вона знала, що народить сина, Ісуса.
Рід людський вигукує: Ось тепер-то я і спасуся!
Ось тепер свобода, живу-роблю, що побажаю,
бо Син вiдкрив усiм нам брами до Раю
Тілом - в землю, душею - до Господа.полечу
Якщо потрібно грошей, то я заплачу.
Є прощення жертви і кату запалим свiчу.
Особливо жертві - жертва бльш винна за ката.
Хмара тепла, як між рам здвоєних вата,
пересипана блискітками і осколками скляних куль,
будиночків, шишок або звіряток, загиблих вiд куль,
все що розбите в минулому, протягом всiх сторiч
Зозуля ходиках ляскає крилами, каже: ку-ку, Свята Нiч!
А Марія думає: Що мені царі, з жахливими їх дарами,
що січень з дитячими святами, ялинками, молитвами та постами,
що мені Небесний Батько з незліченними світами.
Лише зірка сяє, визначаючи Божi родини,
і, зірці назустріч, Немовля світиться зсередини.
blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah blah
πτ
18+
(ↄ) 1999–2024 Полутона
(ↄ) 1999–2024 Полутона
Поддержать проект
Юmoney