Борис Херсонский
ЗIPКА РIЗДВА
***
У яку би прірву не падали зимні дні,
яка би доля нас не чекала на дні,
як би з ніг не збивалися люди від біганини
по магазинах, як би не сяяли святковi вітрини,
як би не переморгувались кольорові вогні,
тиждень пройде - і на рік згаснуть вони,
але поки що ніхто не хоче про це і чути,
треба щось докупити, треба ялинку здобути,
накрити на стіл, нарізати ковбаси,
а злидні й хвороби - Господь збережи і. спаси!
Ніби ніхто не лежить, не стогне у Вечр Святий,
на скорботному ложі у палатi напiвпустій,
не везе страждальців швидка допомога
до лікарні, не лежить на на кушетці небога,
i доктор, прикладаючи то до грудей, то до спини
стетоскоп, не думає: Господи! Чи є милосердя чи нi?
Хтось хворіє, а дістається мені.
Наче всі товпляться біля входу в універсам,
як ніби янголи, які звикли до небес, скучили там,
та несуть один одному земні дари в паперових
кульках і згортках, ніби Народжений сам
себе вітає з Різдвом, і в п"ятиповерхових
бетонних покоях немає місця скаргам, болю й сльозам.
***
Йшли царі в Віфлеєм. Хтось інший у той самий час
йшов звідти і думав - я був тут в останній раз!
Дріб'язкове огидне містечко, у кожного - свiй порок,
а ще кажуть, що про нього прорік великий пророк!
Всі будинки зачинені, кожен собі на умі, обличчя криві
грошову свічку шкодують, рахують копійку у темряві.
Дружини сварливі, чоловіки лежать тюхтієм, У сні
перетворишся на дурня, так здається менi!
А ці, навіщо сюди iдуть, в коронах й шовках?
Йшли царі у Вифлеєм, в небі сяяла Зірка, вказуючи шлях.
**
Грудень рухається до Різдва. Привітання давно
отримані і відправлені. Казками повне кіно.
Чайковський і Гендель царюють. "Щедрик" набрид мені.
З туги випадаємо в свято, з свята - в думи сумні.
Дні темні на кожен рік, що в небуття іде.
Рятує вино. П"янюга хитається, не впаде.
Ніхто не загрожує, а все ж людина тремтить.
Все дорожчає, щоб подешевшати вмить..
Те ж стосовно людей, час сплатити борги,
руйнуються знаки пошани. Озираючись навкруги.
бачиш вимучені усмішки.чуєш веселий спів,,
потім нічого не бачиш, але чуєш: "корпоратив,
точно поки що не знаю, якийсь там ресторан".
Ялинки на кожному розі. Лускунчик - на весь екран.
Щедрик дзижчить, Тане вогкий сніг..
Радуйся, Іроде! Схоже, ти переміг.
***
чародії астрономи в золотих коронах
на конях слонах верблюдах скриньки на спинах
мамки з дитятками на масивних тронах
пастушки з ягнятками рядком на колінах
а на небі зірочка подарунок Сину
вісім трикутників а бiльше й не треба
в жупанах дивчина з парубком стоять біля тину
всі під Богом ходимо просто неба
під небесною. любов'ю з притопом- прихлопом
під хаосом темним що станеться з нами
що робити нам царi з вашим телескопом
з колишніми конячками верблюдами слонами
з нашими колядками щедрівками гармошкою
скрипкою писклявою ялинкою лiсною
дівчина два вушка та з однією сережкою
а друга впала в сніг знайдеться весною
***
Стоять перед Іродом астрономи, царі-чародії,
бо все відбувається так, як пророки пророкували .
Запитують - а де народжений Цар Юдеї?
Бо, ось, ми бачили зірку Його на Сході та й помандрували.
І зірка вела нас, і в дорозі повчала вклонитися цьому Малятку
і прийшли ми до Єрусалиму й прохали, щоб пропустили до пана,
а потім зірка привела нас в твій палац для початку -
але в палаці ми бачимо не царя, а вбивцю- тирана.
Ми читаємо чорні думки під золотою короною,
ми бачимо серце прогниле і прокажену совість,
у цій чорній зграї Немовля буде білим янголом чи вороною,
у кожному випадку - це невесела повість.
Цей світ загруз в злодіяння - та в прірву впав наймовірну
Він і під Сонцем Правди живе, як у пеклі шаленiм - .
А ми Немовляті несемо золото, ладан і смирну,
бо Він царювати буде, помре, та буде Богом Хваленим .
Трьом царям-звіздарям Ірод каже: Так розшукайте
це Немовлятко, розшукайте у що б не стало!
Вас пригостять обідом, i в дорогу скорiйш вирушайте!
Я і сам поклонюся Немовляті - ох, нікому не здасться мало.
Тому що мені не шкода ані Бога, ані тварини,
бо жах в очах матерiв і шаленого відчаю крики,
і брязкіт мечів, і плач Рахілі, бо нема вже в неї дитини -
це приємна музика у волохатих вухах владики.
***
Зірка - сяй, завірюха - мети!
примерзни, рукав, до руки!
Пологи в дорозі - серед скукоти,
де насіння з дiвками лущать парубки,
у містечку, де дихають важко скоти,
де у вiкнах останнi згасли вогнi.
Низькi гори лежать вдалині.
В готелі місць не знайти.
О Боже! Куди доля нас привела,
у мріях то, чи наяву?
Подих різдвяних осла та вола
Немовля зігріває в хліву.
У цілому світі бракує тепла,
щоб тримати життя на плаву.
І хто там юрмиться безліч років
мнучи подібних собі ?
І що за свтло з небесних країв,
коливається з темрявою у боротьбі?
І темрява слабне, i слід її зник,
i ялинка стоiть на горбі.
І ряджених купка йде по селу,
спiвають, бо пили зрання,
І в хаті селяни сідають до столу,
та роки йдуть навмання.
***
У Святвечір вони виповзають з усіх кутів,
придивляються до тих, хто сидить у накритих столів,
дивляться і думають - так, непоганий улов, як диявол хотiв:
стадо грішників - мільярди порожніх голів!
Снігова ніч, дика ніч, снiгова крупа
навіть Місяць крізь рвані хмари,
то вирина, то потопа,
бісам числа немає, безодні, звичайно, дна.
Хвилями ходить темрява, нас накриває вона..
У Святвечір вони виповзають з усіх щілин, мерщiй,
підповзають до столу, просять: господар, налий!
Не жалієш нас, так хоч себе пожалій,
тому що Христос вже пішов, се гряде Водолій.
Хто такий Водолій?- запитує господар,
наливаючи в склянку первак.
Вишиванка-сорочка, чорний жупан, хоч куди козак!
Ясна річ - не знає астрологію стариган.
Та й навіщо йому? Вип'є - і сам собі пан.
Зимова ніч, дика ніч, безодня пуста,
ходить гармонь по селу, славить Христа.
Загорнута у фольгу, зірка з жердини сяє,
дика нiч.навгруги
Ніч мине, і все повернеться у свої береги.
Сонце Правди сяє, святкуючи сонцеворот.
Господар з церкви йде, вискаливши чорний беззубий рот.
Потойбічний товариш чекає на нйого біля воріт.
як глянеш - так жах бере....
Демон чи янгол? А хто його розбере!
***
Ой, трикутник в небi сяє вигляда з-за хмар.
Що трикутник означає, кожен зна школяр.
Це святий Господь. це - Трійця, зіронька свята!
Ходить вуйко по провулку - пика iще та!.
У нього в кишені пляшка в нiй первак мiцненький.
Вздовж протоптаної стежки сніг лежить бiленький
Ходить ряджений у кожусі, рве колядка душу.
Спи, моє Немовлятко дивне, твій сон - не порушу.
Ходить ряджений в кожусі ще й зірка з фанери,
а за ним в короні - Ірод й потвори- химери .
А за ними пастушки і овечки скопом,
три царі, всi на верблюдах, кожен з телескопом.
Тут тобі і вовк з ведмедем, тут - зайчик з лисою
тут тобі - єврей з козою, тут і смерть з косою.
Тут тобі і кавалери, царські солдати.
Тут і півчі з колядкою від хати - до хати.
Вдома господар-хазяїн? Знаємо, що вдома!
В нього вже - гіпертонія, цукор, глаукома,
та куди він з дому вийде зі своїм протезом?
Що ж сидiти наодинцi сумним та тверезим?
Коза вдариться о землю, обернеться бісом,
і кривий щербатий місяць встане понад лісом.
Ходить хлопчик з медяником, лунає колядка,
а на річці-Йордані крижа бiла, гладка.
Шлях вд Рiздва до Розп"яття занадто короткий
Спи, моє Немовлятко дивне, засинай, солодке!
Добрий вечір! Добрий вечір! Добрий всiм i всюди.
Шкода, що цей світ - не вічний, добрий,вечiр, люди!
***
Радіє Господній пророк Ісайя, страх як радіє
ходить по краю хмари, зупинитись не вміє
"Яко отроча народилось нам, син явився нам".
Замовкає та озирається, а чому - не знає сам.
Ангели волають: "Різдво Твоє, Христе Боже!"
то на Брейгеля, то на Ван Ейка схоже.
Усюди мороз, на вулиці і по шкірі, авжеж,
все як і раніше, всюди одне й те ж,
Марія - тонка, прозора, товстий Ірод - ковтає вино.
Шкода, нема маляра - перенести на полотно.
Спів на хорах і на криласі. Дзвін - з усіх дзвіниць.
Хтось помер, а хтось небезпечно хворий, хтось не розумiє нiць.
Хтось перед смертю каявся, а хтось лише потів.
Хтось когось підірвав. А хтось-тільки хотів.
Дивно що Град Господній не спорожнів!
Хтось ридає в розпачі. Хтось вигукує в гніві.
А Ісайя радіє, бо Син народився - Діва
прийшла до Віфлеєму, і народила синочка,
а подруги їй говорили, що буде дочка.
ось вийде заміж, онуків тобі принесе,
всіх порадує, нікого вже не спасе.
А вона знала, що народить сина, Ісуса.
Рід людський вигукує: Ось тепер-то я і спасуся!
Ось тепер свобода, живу-роблю, що побажаю,
бо Син вiдкрив усiм нам брами до Раю
Тілом - в землю, душею - до Господа.полечу
Якщо потрібно грошей, то я заплачу.
Є прощення жертви і кату запалим свiчу.
Особливо жертві - жертва бльш винна за ката.
Хмара тепла, як між рам здвоєних вата,
пересипана блискітками і осколками скляних куль,
будиночків, шишок або звіряток, загиблих вiд куль,
все що розбите в минулому, протягом всiх сторiч
Зозуля ходиках ляскає крилами, каже: ку-ку, Свята Нiч!
А Марія думає: Що мені царі, з жахливими їх дарами,
що січень з дитячими святами, ялинками, молитвами та постами,
що мені Небесний Батько з незліченними світами.
Лише зірка сяє, визначаючи Божi родини,
і, зірці назустріч, Немовля світиться зсередини.